Бельгійський драматург, письменник і кінорежисер Ерік-Еммануель Шмітт у своїх нотатках розмірковує про долю написаних творів і їхній вплив на світ: «Коли книжку завершено, розпочинається її справжнє життя. Починаючи з сьогоднішнього вечора я вже не автор. Її авторами відтепер є читачі. Вольтер казав, що найкращі книжки написано наполовину уявою читачів. Я з його думкою згодена, хоча, щиро кажучи, мені завжди хотілося додати: аби тільки у читача був хист…».
Тому на питання, що краще – читати книгу чи дивитися екранізацію твору, – кожна людина має свою відповідь. Той, у кого є талант читача й багата уява, скоріше за все, візьме книгу в руки. Буде читати, гортаючи сторінки, і повертатися в прочитане не один раз. А коли дочитає останню сторінку, і з сумом її перегорне, – відчує це, як розлуку з другом. Серце такого читача наповниться переживаннями, роздумами, можливо, захопленням… Герої книги на деякий час стають близькими, начебто ти зайшов до них у гості, торкнувся їхнього життя. Дійсно, книга має таку особливість – вона наповнює тебе і залишається в серці надовго. Ти уявляєш героїв книги як живих людей, вони існують у твоєму просторі, проживають свої дні. Потім ти вирішуєш подивитися екранізацію книги, яку прочитав. Буває так, що героїв ти зовсім інакше уявляв, а режисер зробив фільм так, як він «побачив» книгу. Найчастіше уявлення не співпадають, – це суб’єктивно. І все ж таки, мабуть, важливіше та корисніше буде і читати, і дивитися. Це значно збагатить ваш внутрішній світ. Отже, пропонуємо вам прочитати книги, за якими створено фільми. Можливо, вам після читання дуже захочеться подивитися стрічку. Як режисер поставив ту чи іншу сцену, яких акторів знайшов і чи співпало ваше уявлення з уявленням кінорежисера.
Тому запрошую Вас до Зарічненської сільської бібліотеки щоб поринути з нами на сторінки книжок та на великі екрани. Ласкаво просимо!
