" Роки на осінь повернули, а пам'ять глянула в свята!"

 В Зарічненській селищній бібліотеці сьогодні пройшла неймовірна зустріч! " Роки на осінь повернули, а  пам'ять глянула в свята!" Жительки Зарічного поділилися своїми знаннями, спогадами, традиціями всіх відомих нам свят. Кожна з них розповіла про свої звички, свої вшанування на свята. Принесли обереги домівок, хтось вірить що щастя принесе мотанка, хтось вірить в господиню, а хтось вірить в домовика. Їх шанують вдома та вони мають найгарніше місце в хаті.

Одна з мешканець поділилася своїми звичаями на " Масляну". Це особливий день в її сім'ї, і відзначають його теж особливо. А цією особливістю є її млинці та не просто млинці, а різно кольорові млинці, і млинці з горіховою начінкою. 

Зарічненська селищна бібліотека теж розповість вам про де які свята та їх звичаї:

Масляна (сирний тиждень, Масниця, Пущення або Сиропуст) — це останній тиждень перед Великим постом, — колись велике язичницьке свято проводів зими. І весь отой святковий розгул і гармидер — пісні й танці, катання на конях, частування варениками і круглими, мов сонце, млинцями, — мав на меті одне: наполохати, прогнати зиму.

Масляна складається із трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий» четвер і «прощальна неділя».

Заміжні жінки увесь цей тиждень святкують «колодку». «А вже ниньки не неділя, а вже нині колодія, а вже нині колодка, бо горілка солодка», — виспівували в корчмі вони, святкуючи «колодку». А все починається із того, що, зібравшись у понеділок у корчмі, одна із жінок кладе на стіл невелике, звичайнісіньке поліно. Інші беруть по черзі й вповивають її шматками полотна й знову кладуть на стіл. Це значить, що «колодка» народилася. Сідають за стіл навколо «колодки», п'ють горілку і вітають одна одну із народженням.

Підпивши, жінки розходяться, а «колодка» залишається в шинку до наступного дня. Так гуляють до суботи, бо ж у понеділок — «колодка» «народилась», у вівторок «хрестилась», у середу похрестини, в четвер «колодка» «помирає», у п'ятницю її «хоронять», а в суботу «плачуть». Зрозуміло, ніхто не плакав, а пили й гуляли як при «народженні», так і при «смерті». Підпивши, жінки співають:

Масляна, воротися!

До Великодня простягнися,

Від Великодня до Петра,

А від Петра та до тепла...

Крім цього, в понеділок на масляну заміжні жінки ще ходять по домівках, де є дорослі хлопці або дівчата, й прив'язують матерям «колодку» до ноги за те, що не одружили синів чи не повіддавали заміж дівчат упродовж року. Все це робиться із жартами, сміхом і горілкою. Адже від «колодки» (спочатку справжньої, а пізніше символічної — стрічки чи хустинки) потрібно було відкупитись могоричем.

Дівчата теж в'яжуть «колодку», але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча «колодка» оздоблюється барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за «колодку» грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою тощо.

В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями й спеціально п'ють та гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні — «щоб масло не гіркло!»

У п'ятницю — частунок тещі. Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто одружився в осінні м'ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж одружився у різдвяні м'ясниці, той привозив тещу в п'ятницю на масляну. Разом із тещею запрошувалися ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять примовляв: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість).

Під кінець тижня гуляння затихало. Подекуди в Україні, зокрема на Черкащині, наприкінці масляної спалювали опудало зими — Кострубонька. Великий, розкудланий вітром і від того кострубатий сніп, який ставили взимку на роздоріжжі, урочисто спалювали як уособлення зимових холодів, сніговіїв: щоб не вертались більше.

Головною обрядовою їжею в Україні на масляну є вареники із сиром та сметаною, млинці на маслі або на смальці, млинці — налисники із сиром, запечені у сметані, вареники з картоплею чи капустою із засмажкою на маслі, локшини на молоці. У бідні й неврожайні роки сумно жартували: «Масляна — баламутка, обіцяла сиру й масла, та не хутко».

На цей тиждень припадає багато прикмет. Кажуть: «Яка погода у сиропустну неділю, така й на Великдень буде», «Як сонце сходить рано, то й весна рання буде».

Неділя, якою закінчувалась масляна, називалась ще й «прощеною неділею». Готуючись до посту, люди поспішали очиститись морально, прохаючи одне в одного пробачення за заподіяні кривди: «Прости мене!» — «Бог простить!» У давнину вірили, що страшний суд відбудеться саме в цей недільний вечір.

Богобоязливі люди в сиропусну неділю не виходили хати, горілки не пили, а сиділи вдома й пригадували, чи багато гріхів наробили в цьому році...

На Слобожанщині чоловік не лягав спати разом із дружиною — «щоб вовк поросят не з'їв».

Нови́й рік — свято, яке відзначають багато народів відповідно до прийнятого календаря. Свято наступає в момент переходу останнього дня року в перший день наступного року.

Історія свята - У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й присвячено, як правило, до березня. Усі язичницькі народи ознаменовували його богослужбовими обрядами, урочистими приношеннями й забавами. Древні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осіріса. У Стародавній Греції народ і жерці, надягнувши на себе маски, влаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки, що збиралися на звані вечори, займалися ворожінням.

Липень розпочинає середину літа й другу половину року. Цей час одвіку був гарячою, страдою порою, коли хлібороб, заклопотаний долею врожаю, пильнував кожну погожу днину, зважав на всі прикмети, пов'язані з погодою. Чи не тому в липні немає великих «річних» свят? Але в церковному календарі чимало Інших свят, які міцно увійшли в народну традицію.

За православним календарем 7 липня відзначається Різдво Іоанна Предтечі.

Іоанн — син священика Захара та Єлисавети — родички Діви Марії, народився за півроку до народження Христа. Про його появу на світ також благовістив ангел. Сповнене аскези і служіння Богу, життя Іоанна викликало велику повагу до нього жителів Іудеї, серед яких він проповідував. Тих, що покаялись у гріхах, Іоанн хрестив водою (звідси ім'я Хреститель), готуючи люд до духовного хрещення месією. Разом із усіма на берег річки Йордан прийшов і Христос, якого Іоанн охрестив у воді (Мт. З, 15). Продовжуючи своє служіння Богу, Іоанн безстрашно викривав гріхи й облуду не тільки серед простолюду, але й серед царствуючих осіб, за що Цар Ірод укинув його до темниці. На день народження Ірода Соломія— дочка Іродіади попросила в подарунок за свій танець відрубану голову Іоанна. І отримала її на блюді... Так мученицьки скінчилося життя пророка.

У народній українській традиції день народження Іоанна (Івана Купала, Іван-травник, Копальний Іван) — Це свято літнього сонцестояння. В Україні цей день — Це поетичне язичницьке свято торжества сонячного світла й тепла.

У старовинних письмових джерелах Купало характеризується як язичницький бог земних плодів, якому Приносили в жертву хліб — головний плід землі.

Основними атрибутами свята є Купало і Морена (Марена, Мара, Марина)—згідно із слов'янським міфом, зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Але в народі, зокрема на Слобожанщині, вважали її старшою русалкою). Марена, як і Коструб,— це уособлення зими, і тому з весняною відновою намагались їх знищити.

Святкування, як правило, починається ввечері напередодні Івана Купала. Дівчата збираються в умовлене місце поблизу водоймища з вінками на голові сплетеними із живих квітів та пахучих трав. Виготовляють опудала головних персонажів свята — Купала і Марени. Так, на Поділлі й Волині дівчата виготовляють Купала з гілки верби й прикрашають її квітами та вінками. На Полтавщині в одних населених пунктах опудало Купала виготовляють із соломи, прикрашають його стрічками і намистом, в інших — замість солом'яного опудала садовлять дитя, яке виконує роль Івана Купала.

На Київщині та Одещині його виготовляють із гілок будь-якого дерева.

Опудало Марени робили в різних регіонах України в залежності від традицій, які там склалися. На Полтавщині, наприклад, його виготовляють із гілок чорноклену, вишні, соломи. На Слобожанщині—із гілок чорноклену і трави.

Взявшись за руки, дівчата ходять навколо Купала й Марени й співають пісень. Чоловіки й жінки теж сходяться на це видовище, але у співах участі не беруть.

З Днем Бібліотекаря

 30 Вересня відзначаємо професійне свято -Бібліотекаря. Вітаю шановних колег з цим святом, з нашим святом. Процвітання нам, благополуччя та здоров'я.

Немає місця цікавіше для людини, Де зібрано воєдино купа знань, Аніж наповнена книгами бібліотека, Ми в цей день її сьогодні славимо. Тут серед полиць стелажів, Серед потертих плетінь, Все дуже потрібно і важливо, Не знаєш навіть вибрати що. Подяка наша усім вам, За книжки, що ми зараз читаємо, І в свято всіх бібліотек, Ми від душі, друзі, вас вітаємо!

11 вересня - ми посміхалися!!!Зарічненська селещна бібліотека відзначала день посмшки - день смайла.

Буквально за десять хвилин Гарві Беллу придумав і намалював так званий смайлик. Сталося це у 1963 році. Зовсім скоро миле обличчя з усмішкою стало з'являтися на футболках, бейсболках, конвертах, листівках, сірникових коробках. Навіть поштове відомство США випустило марку з цим символом. Белл вірив, що створений ним смайл  став інтернаціональним символом гарного настрою і усмішки. Тоді він вирішив створити Всесвітній день усмішки, який із 1999 року відзначають у першу п'ятницю жовтня.

Девізом свята стала фраза: «Зроби добру справу. Допоможи хоча б одній людині усміхнутися».   

 

22 вересня "Всесвітній день без автомобіля”, який відзначається кожного року. В Цому році Зарічненська селещна бібліотека приєдналася до цього дня та захоплива і корисно для здоров'я провели день. Він проводиться задля пропаганди ідей пішого та велосипедного пересування. Ще одна мета заходу – привернути увагу до проблеми забруднення атмосферного повітря транспортними засобам.

 

Кіно та книга!

 Бельгійський драматург, письменник і кінорежисер Ерік-Еммануель Шмітт у своїх нотатках розмірковує про долю написаних творів і їхній вплив на світ: «Коли книжку завершено, розпочинається її справжнє життя. Починаючи з сьогоднішнього вечора я вже не автор. Її авторами відтепер є читачі. Вольтер казав, що найкращі книжки написано наполовину уявою читачів. Я з його думкою згодена, хоча, щиро кажучи, мені завжди хотілося додати: аби тільки у читача був хист…».

Тому на питання, що краще – читати книгу чи дивитися екранізацію твору, – кожна людина має свою відповідь. Той, у кого є талант читача й багата уява, скоріше за все, візьме книгу в руки. Буде читати, гортаючи сторінки, і повертатися в прочитане не один раз. А коли дочитає останню сторінку, і з сумом її перегорне, – відчує це, як розлуку з другом. Серце такого читача наповниться переживаннями, роздумами, можливо, захопленням… Герої книги на деякий час стають близькими, начебто ти зайшов до них у гості, торкнувся їхнього життя. Дійсно, книга має таку особливість – вона наповнює тебе і залишається в серці надовго. Ти уявляєш героїв книги як живих людей, вони існують у твоєму просторі, проживають свої дні. Потім ти вирішуєш подивитися екранізацію книги, яку прочитав. Буває так, що героїв ти зовсім інакше уявляв, а режисер зробив фільм так, як він «побачив» книгу. Найчастіше уявлення не співпадають, – це суб’єктивно. І все ж таки, мабуть, важливіше та корисніше буде і читати, і дивитися. Це значно збагатить ваш внутрішній світ. Отже, пропонуємо вам прочитати книги, за якими створено фільми. Можливо, вам після читання дуже захочеться подивитися стрічку. Як режисер поставив ту чи іншу сцену, яких акторів знайшов і чи співпало ваше уявлення з уявленням кінорежисера.

Тому запрошую Вас до Зарічненської сільської бібліотеки щоб поринути з нами на сторінки книжок та на великі екрани. Ласкаво просимо!

В Зарічненській сільській бібліотеці пройшов тиждень інформаційної виставки з COVID 19. Були подані інформаційні статті , бюлетні, лестівки і надана інформація з користування антисептиком.